Коли востаннє тобі хотілося посміхатися просто так? А коли ти відчував, що лише той простий факт існування людини викликав тепло у твоїй душі? 

Знаєш, а це ж так просто. Але так, ти правий, до цього не легко прийти, перед цим пройде багато часу, депресій, травм, хвороб душі, забуття і болю. Та не дивлячись на всі перепони, одного дня ти прокинешся, вийдеш на вулицю, посміхнешся сонечку і хтось все таки змусить твою душу зацвісти, навіть якщо нині осінь, навіть якщо ти зараз в це не віриш.
Ти подумаєш "а які ж зусилля для цього потрібно зробити?", а зробити треба найменше і найбільше водночас - покохати світ та себе. Ні одна розумна книжка тобі не підкаже як прийти до тієї любові, прийти ти маєш сам і не відомо скільки часу тобі для того знадобиться - роки? місяці? тижні? -відчуєш душею та серцем. Коли посміхнешся перехожому на вулиці, бо тобі просто добре, бо в тобі просто щастя, бо в тобі просто любов.
Може зараз ти найнесчасніша людина у світі, але ти все одно рано чи пізно посміхнешся від щастя