Знаєш, вже листопад. Скоро зима. Зима на яку я чекаю вже майже 80 днів. Зима в якій буду не лише я. Ми будемо. Ми.
Я забула твій запах, забула як цілуватися, забула твою ніжність.
Я закохалася, тепер це стовідсотково і безповоротно.
Не зникай прошу, ти життєво необхідний моєму світові. Надішли хоч один лист, поговори зі мною хоч декілька хвилин, не лишай мене.
Дуже сподіваюсь, що колись це місто стане нашим містом і ти знатимеш його настільки ж добре як і я.
Просто пообіцяй, що все буде добре. Просто пообіцяй.