неділя, 11 вересня 2016 р.

Знаєш, якщо тобі сумно просто напиши мені, або просто зателефонуй, хоча можеш просто згадати про мене і я відчую, і подумки скажу тобі, що все буде добре.


Нестерпно дивитися на цю велику карту світу, що висить в мене над головою, і усвідомлювати скільки між нами кілометрів. Здається, я починаю ненавидіти вихідні, бо не можу пояснити сама собі як це - ми маємо цілих 2 вільних дні і не можемо побачитись хоч на годинку, щоб обійняти один одного, подивитися в очі і усміхнутися теплою посмішкою. Я знаю це не на завжди. В наших планах купа всього: трамваї, подорожі, твої тортики, заходи сонця і торгові центри.
Але голве, що настільки ж важливо для тебе як і для мене

Немає коментарів:

Дописати коментар

Останні подихи осені, останні обійми, останні думки про коханого, останні надії про щастя, останні... І ще мільйон таких трагічно-сумних &q...