*потік думок*

І от за тиждень Новий рік. І ти ніколи не отримаєш мій новорічний
подарунок, бо вже пройшло більше місяця відтоді як ми назавжди попрощалися.
Я спонтанно зайшла до тебе на сторінку. І настільки здивувалася тому, що нічого не відчуваю. Більше нічого. Що це аж надихнуло щось написати для вас, мої читачі.

Я його не забула, ні. І не збиралася. Просто розлюбила. Просто мені вже все одно на ті думки про нього, я не звертаю увагу, я живу, я йду далі.
Цей рік дав мені багато, він мене змінив, аж надто кардинально і я й справді щаслива, у мене все добре і я за все вдячна, і за нього.
Минулого року я загадала на Новий рік знайти справжнє кохання. І думаю, що це було саме воно. І від цього мені так добре на душі, так тепло, але й трохи печально. Ну ви розумієте.
Не знаю, що точно мені допомогло піти далі без жалю. Може люди, може вірші і музика, а може і він сам. Сам того не розуміючи. Дивно читати про те,  як я його називала коханим, а тепер просто світлим літнім спогадом, правда ж? Самій дивно не менше.
Мені звичайно хочеться щоб мене любили і думали про мене, але я не хочу спеціально когось шукати і витрачати свій час на даремні пошуки, бо коли я так робила раніше, це ні до чого не призвело і от коли я припинила пошуки, він сам прийшов, такий гарний і з покусаними губами. І бац. Все. З цим нічого не зробити;)
І от ще, думаю, що чим менше людина пробула у вашому житті, тим легше вам вдасться її відпустити. 3 місяці - не 3 роки. Погодьтеся.

Напевно цей пост не несе ніякої інформативності, але все ж. Слухайте своє серце, будьте собою, пробачайте людям, будьте добрішими і кохайте, поки маєте час на це, бо час - найцініше, що є у вашому житті. А найголовніше - не замикайтеся в собі, не робіть з людей ідолів, живіть согоднішнім і вірте, що завтра буде кращим, ніж вчора!

Знаєш, це так важко. Я вважала, що той хто кохає не робить боляче, не кажуть найстрашніших слів. Проте, ти сказав.
Наше кохання прожило 73 дні. І так, це було саме воно, хоча я зрозуміла це лише з приходом листопада. Ще не було дня щоб я не згадувала тебе. Бо не можна викинути людину з серця за день з якою у вас є спільні мрії, а шкода. Але в мене є безліч щасливих спогадів, в яких є ти.
Я ні про що не жалкою і мене досі здається, що це взагалі просто сон, але від якого все ж прокинутися не судилося.
Я маю йти далі і знаю, що в мене все буде добре і в тебе також.
Цілую на прощання

маленький монолог до найдорожчого 

Хочу смажити тобі млинці, бачити твої ямочки на щоках і щербинку на підборідді. Хочу обговорювати перехожих і сміятися з різних дурниць, йдучи вулицями цього міста. Хочу їсти з тобою карамельний попкорн на останньому ряді кінозалу, дивлячись якийсь захоплюючий екшн. Хочу цілуватися під Arctic Monkeys і співати вечорами Стрикало, пити біле вино і розмовляти про все на світі. Хочу купувати тобі сорочки, надихати на вірші і просто бути поруч.
Хочу щоб ти мені вірив до останнього і тоді я знатиму, що все не даремно, що ми побачимось, що я побачу ніжність в твоїх очах, що покатаємось на жовто-червоному трамваї під нашу пісню. Ніколи не сумнівайся в мені, прошу, бо я буду вірити у наше майбутнє до останного подиху цих почуттів.

Знаєш, вже листопад. Скоро зима. Зима на яку я чекаю вже майже 80 днів. Зима в якій буду не лише я. Ми будемо. Ми.
Я забула твій запах, забула як цілуватися, забула твою ніжність.
Я закохалася, тепер це стовідсотково і безповоротно.
Не зникай прошу, ти життєво необхідний моєму світові. Надішли хоч один лист, поговори зі мною хоч декілька хвилин, не лишай мене.
Дуже сподіваюсь, що колись це місто стане нашим містом і ти знатимеш його настільки ж добре як і я.
Просто пообіцяй, що все буде добре. Просто пообіцяй.

Осіння мряка за вікном, я в пальто і теплих черевиках йду з парасолькою і, згадуючи щось приємне, посміхаюся дощовому небу.

В тебе зараз важкі часи. Все надто важко. Я б вислухала і просто обійняла, навіть нічого не говоривши. Але я не можу. Вибач.

Знаєш, інколи мені дуже образливо через те, що люди не цінують один одного і через те, що не поряд. Але по суті не змінює мого ставлення до тебе і твого до мене, наших спільних моментів це не змінює також.
Хочу щоб ти менще сумував, бо коли ти сумуєш, сумую і я.

А дощ все ще крапає, а я все ще думаю про тебе.

Сьогодні чудовий дощовий день і я просто кайфую від стукоту крапель по дахам, від парасольковий людей, які кудись поспішають, від поїздок в метро з книгою. В такі дні дощ стає зайвим приводом зайти в книжковий магазин прогрітися і подихати свіжонадрукованими книжками. І дуже приємно в таку вогку погоду бачити посмішки перехожих у відповідь, запитання барісти "Чи додати вам шоколаду до кави?" і слухати наші спільні пісні, йдучи з парасолькою парковою догіжкою всипаною жовтим листям. А ще приємніше бачити, як під однією парасолькою поміщаються двоє - двоє закоханих. І теж, дивлячись на них, уповільнюватись, наче б то ти йдеш під моєю парасолькою, розповідаючи про, те, що дощитиме до пізнього вечора. Чомусь сьогодні мене надихає ця депресивність жовтня і настрій в мене хороший.

Я завжди любила осінь, але вона мене зрадила, як подруга, якій цілковито довіряєш, вона нас розлучила, змушивши сісти в потяги, змушивши нас сумувати холодними вечорами з чашкою чаю з лимоном і медом. Нема сенсу казати, що все це важко, бо ми це знаємо і потроху звикаємо до цього. Головне, що все це не дарма і що "це" не пройде.

Пий більше гарячого і одужуй. люблю.

Я вже потроху засинаю, прохолода пробирається в кімнату, а сон у голову. І от вже справжня осінь. Хмура, холодна і самотня, як і я. Ми з нею як найкращі подруги, п’ємо чай з лимоном або каву зі згущеним молоком, закутуємось у пледи, читаємо вірші про кохання. 

Восени особливо починаєш цінувати тепло. Стає важко зранку вилазити з-під теплої ковдри і з гарячого душу, життєво важливими стають теплі розмови і переписки. І як же сильно не вистачає гормонів щастя, які приносять обійми і поцілунки, та й просто ніжні погляди.

Зараз розумію, що кращим подарунком на моє 16-тиріччя були б твої обійми. Більше б я нічого не просила. Лише довгі обійми і твій теплий подих мені на вушко. Проте – це все дитячі мрії. Мрії..

І вже замерзають палці, і дістаються светри, запалюються свічки і вмикаються улюблені серіали, і вже розумієш, що в спину дихає осінь. Моя 16-та осінь, така довгоочікувана і жадана. Найкраща і найзатишніша пора. Проте водночас сумна і самотня.

Але ви так не засмучуйтесь, просто загорніться в плед і закип`ятіть чайник – все налагодиться, просто насолоджуйтесь затишком.

Вечір. А точніше ніч. Лише шум вулиці і повний місяць. Мені не спиться, тому багато думаю. І про радісне, і про сумне.

Люблю ось так стояти на балконі і дивитися на небо, рахувати зорі і заглядати до чужих вікон, намагатися розгледіти в них людей та колір шпалер на стінах. І в ці моменти заглядання у вікна, я усвідомлюю скільки ж багато людей живе в цих будинках. Сотні, а може й тисячі. І мені завжди цікаво чи хороший в них сьогодні настрій, чи не дуже, чи вони проводять ніч на самоті, чи в коханими, та і взагалі чи щасливі жити у своїх будинках, у своїх квартирах. Проте все ж мене засмучує одна річ – їх тисячі, але серед тих десяти сотень немає тебе.

А ми от так би могли сидіти разом дивитися на місяць, вдихати запах цигарок і слухати хмільні розмови перехожих, дивитися один на одного і просто разом мовчати, мовчати про те, що словами не можна сказати.

Могли б ходити у кіно і цілуватися на останніх рядах, як у всіх романтичних фільмах, могли б гуляти осінніми парками і збирати опавше листя, а потім грітися теплою кавою і обіймами. А ще б могли разом обирати мені сукні, а тобі сорочки, заходити в книжкові магазини за листівками і купувати в МакДональдс хеппіміл.

Могли б… і сотні таких могли б, насправді, але залишаються лише телефонні розмови, смс та паперові листи, котрі мають присмак наших міст.

Знаєш, якщо тобі сумно просто напиши мені, або просто зателефонуй, хоча можеш просто згадати про мене і я відчую, і подумки скажу тобі, що все буде добре.


Нестерпно дивитися на цю велику карту світу, що висить в мене над головою, і усвідомлювати скільки між нами кілометрів. Здається, я починаю ненавидіти вихідні, бо не можу пояснити сама собі як це - ми маємо цілих 2 вільних дні і не можемо побачитись хоч на годинку, щоб обійняти один одного, подивитися в очі і усміхнутися теплою посмішкою. Я знаю це не на завжди. В наших планах купа всього: трамваї, подорожі, твої тортики, заходи сонця і торгові центри.

Але голве, що настільки ж важливо для тебе як і для мене

Я не знаю як, але ти мене знайшов. Не я, а саме ти. 

Проте я знала, що ти будеш саме таким, саме таким чорнявим і з ямочкою на підборідді. Ні на секунду не здивувалась, коли дізналась твоє ім'я, бо можливо моя підсвідомість це й так добре знала. 

Такий скромний і такий сміливий водночас. Ти подарував мені це відчуття. Кохати і бути коханою. І я так тобі за це вдячна. Вдячна за наші розмови про дитинство, про млинці і каву, за теплі слова і ніжні поцілунки, за твою щиру посмішку і погляд твоїх темних очей. Я щаслива, що маю тебе, хоч між нами 460 кілометрів, я щаслива, що між нами були справжні почуття і що ти пишеш як сумуєш. А я сумую також, може навіть більше ніж ти. І часом, настають такі моменти, ну знаєш, такого гіркого суму, який ніщо крім тебе не може вилікувати, коли нічого не можеш вимовити, коли просто хочеш почути твій голос в слухавці. Я хочу щоб мої листи швидко знаходили свого адресата - тебе, щоб на них ще залишився мій запах і це робило твій день кращим.

Я не знаю як складеться доля і що буде завтра або за місяць, проте я завжди буду згадувати серпень 2016 з посмішкою на вустах 

Що варто взяти зсобою в гори?

Якщо ви вперше вирішили поїхати на відпочинок в гірську місцевість і не жити в п'ятизірковому готелі з ванною, а оселитися в котеджі зі справжнього дерева і плвнуєте просто спробувати трохи походити по горам (ну бо не відразу ж на Говерлу) тоді маю для вас декілька порад.

Спершу покладіть до валізи фотоапарат! Там без нього не вийде, самі зрозумієте. 

Ну а з речей:

1.  Безперечно спортивне взуття, але тільки не SurepStar'и, конверси чи ваша улюблена пара New Balance, бо потім буде дуже сумно
   
   
   
2. Зручні шорти/штани
3. Толстовка або вітровка
4. Дощовик!
5. Не забудьте про додоткову пару шкарпеток 
6. Зручний рюкзак

Є вірогідність того що речі з пунктів 2-5 можуть і не знадобитися, якщо ваша подорож припадає на спекотні дні літа, але буває різне, тому краще застерегтися на всяк випадок.

Також будьте обережні зі зміями влітку, а от комарів в Карпатах нема.

Тож бажаю вам гарного відпочинку і щасливої дороги!

Tanya Gurina

Фільм "Мій перший раз"

"Мій перший раз" - французька мелодрама, знята 2012 року, для аудиторії 16+

Історія зав'язана на коханні двох підлітків, років 18. Вона - відмінниця, він - хуліган. Об'єднували їх лише сильні почуття.

Чи варто дивитися?

Відразу скажу, що фільм, як на мене, суто для дівчат(для самотніх вечорір з морозивом).

Хоча, як недивно, КіноПошук оцінив його в 6/10 . При тому, що фільм на один раз. Так, сюжетна лінія іквівалентна любовній повністю, але ж інколи хочеться просто подивитися на щасливих і закоханих людей, і ніяких зайвих сенсових навантажень.

Не буду сперечатися, що якість зйомки класна, але от сюжет місцями незрозумілий, є зайві моменти. Проте, похвалити цей фільм можу за головну героїню - Естер Комар.

Моя об'єктивна оцінка цьому фільму 4/10 . Та зізнаюся, в кінці я плакала, і навіть сильно.

Тому дівчата, якщо душа потребує ванільних мелодрам - це саме те, що вам потрібно. Впевнена - сподобається.

Посилання на трейлер тут: http://kinogo.co/4504-moy-pervyy-raz-2012.html

Дякую за увагу!

   Київська кав'ярня Come&Stay

Come&Stay знаходиться за адресою вул.Велика Васильківська 23в, поблизу станції метро Площа Льва Толстого, в затишному дворику, що як на мене є великим плюсом.

 Крім смачної кави тут ви зможете спробувати різноманітні чаї, какао, лимонади та десерти. Але якщо прийдете без компанії, можете розважити себе прочитання журналів Крафт, La Boussole та англомовною газетою KуіvPost.

Come&Stay безперечно надихне вас на декілька атмосферних фото для вашого Instagram,

тому не забудьте тегнути кав'ярню  https://www.instagram.com/comeandstaycoffee/

Free Wi-Fi в наявності

Яка ж ціна питання?

Мінімальний середній чек на двох буде коливатися від 50 грн. за напої, а за десерт доведеться додати від 20-40 грн. Погоджуюсь, що це не бюджетне кафе, проте зважайте на його розташування у самому центрі міста, приємну атмосферу, привітний персонал та надзвичайно смачний чай, а також бажання завітати ще.

За площею кав'ярня дуже компактна, але є ще столик на вулиці. У погану погоду та холодні пори року кав'ярня може бути повністю заповнена, тому особисто я полюбляю приходити зранку і встигнути зайняти моє улюблене місце біля вікна.

Вашим друзям обов'язково сподобається!

Якщо відвідаєте C&S за моєю прорадою, відмічайте мене на ваших Instaфото - https://www.instagram.com/tanya_guri/ , мені буде дуже приємно.

Дякую за увагу